Смішні анекдоти: чому вони працюють і як їх підібрати для компанії
Смішні анекдоти залишаються найпростішим способом розрядити атмосферу в офісі, у сім’ї чи в компанії друзів. Коли на столі кава, за вікном сірий ранок, а розмова не клеїться, вдала двома реченнями жарт робить більше, ніж десять хвилин ввічливих пауз. Проблема лише в тому, що не кожен жарт однаково “заходить”: одні історії чудово лунають у родині, інші пасують лише для дорослої чоловічої компанії, а треті взагалі краще тримати в голові як заготовку на випадок “а раптом буде доречно”.
У цій добірці зібрано смішні анекдоти різних типів: побутові, про тварин, про роботу, про чоловіка і дружину, дитячі, а також кілька класичних сюжетів, які досі цитують. Окремо розповімо, звідки взагалі взялося слово “анекдот”, як змінювався жанр в Україні від Квітки-Основ’яненка до Остапа Вишні і чому одні й ті самі сюжети з’являються у фольклорі багатьох народів. Наприкінці дамо практичні поради, як розповідати смішні анекдоти, щоб слухач не закочував очей і не повторював “я це чув тисячу разів”.
Якщо ви шукаєте саме готові тексти, щоб прочитати вголос або переслати в чат, переходьте одразу до розділів із добірками. Якщо ж цікаво, чому жарт взагалі спрацьовує, і як влаштований механізм сміху, читайте по порядку: спочатку трохи теорії, потім приклади, наприкінці – практика.
Як влаштований жарт: три прості механізми
Смішні анекдоти майже завжди побудовані на одному з трьох прийомів: несподівана кінцівка, порівняння двох очікувань або гра слів. Розуміння цих механізмів допомагає і підбирати готові тексти, і придумувати власні. У фольклористиці та літературознавстві давно описані три класичні теорії сміху: теорія переваги (коли ми сміяємось з чужої “незграбності”), теорія невідповідності (коли очікування і результат не збігаються) і теорія полегшення (коли сміх знімає внутрішню напругу). Більшість вдалих побутових анекдотів поєднують одразу два з них.
Найпоширеніший прийом – несподівана кінцівка. Оповідач веде слухача однією стежкою, а в останньому реченні різко повертає в бік. Цей прийом настільки універсальний, що працює навіть у найкоротших жартах із двох-трьох речень. Другий прийом – порівняння двох очікувань: спочатку ми чуємо, як зазвичай поводиться людина у певній ситуації, а потім – як ця конкретна людина “вирішила” вчинити інакше. Третій – гра слів, каламбури і подвійні значення, які особливо добре працюють у коротких діалогах.
Коли ви підбираєте смішні анекдоти для конкретної компанії, корисно запитати себе: який із цих трьох механізмів тут буде доречний. Для офісу краще м’яка несподівана кінцівка, для сімейного застілля – порівняння, для компанії друзів – гра слів і трохи абсурду. Нижче наведено приклади під кожен тип.
Смішні анекдоти для родини і дітей
Сімейні смішні анекдоти – це переважно короткі побутові сценки, де є хтось знайомий: чоловік і дружина, бабуся і онук, сусіди. У таких оповідках важливо, щоб жарт не ображав нікого з присутніх і щоб усі впізнавали ситуацію. Діти особливо люблять анекдоти про тварин, бо там діють прості персонажі і зрозумілий фінал. Ось кілька перевірених прикладів, які вже десятиліттями живуть в усному побутовому фольклорі.
- Стоїть кіт на підвіконні і дивиться у вікно. Дружина питає: “Ти чого сумуєш?” Кіт: “Я не сумую, я мрію. Тут вид кращий”.
- Бабуся питає онука: “Ти з’їв усе варення?” Онук: “Ні, банку я не з’їв”.
- Чоловік приходить додому і каже: “Дорога, я сьогодні сам знайшов ключі!” Дружина: “Сам? А де ж вони були?” Чоловік: “У кишені”.
- Син питає батька: “Тату, а звідки я взявся?” Батько: “Google, синку, Google”.
Якщо хочете, щоб дитина сама розповідала смішні анекдоти, вибирайте оповідки з трьома-чотирма реченнями, простими словами і зрозумілим героєм. Діти зазвичай сміються не стільки від самої кінцівки, скільки від того, що дорослий теж регоче. Дитина бачить щиру реакцію і запам’ятовує, що такий жарт – це спосіб зробити приємно іншому.
Смішні анекдоти про роботу і офіс
Офісні смішні анекдоти – це окремий жанр. Тут важлива деталь: колеги, начальник, дедлайн, корпоративний чат. Такі оповідки допомагають зняти напругу в колективі, особливо в період звітів або авральних проєктів. Головне правило – жарт не повинен бути образливим для когось конкретного. Універсальні персонажі “начальник” і “працівник” працюють добре, якщо немає натяку на конкретну людину з вашого офісу.
- Працівник питає начальника: “Можна мені один день за свій рахунок?” Начальник: “А ти вже все зробив?” Працівник: “Ні”. Начальник: “Тоді два дні за свій рахунок”.
- У корпоративному чаті: “Хто зробив презентацію замість мене?” Усі: “Ти ж учора написав, що зробив”. Працівник: “Я написав, що зробив. Я не писав, що її зробив я”.
- Співробітник прийшов на роботу без кави. Колега: “Що трапилось?” – “Дружина сказала, що я і так надто бадьорий зранку”.
- HR запитує кандидата: “Ваша зарплата на попередній роботі?” – “Секретарка сказала – не називайте. Я пішов звідти, щоб не нервувати”.
Зверніть увагу, як в офісних жартах часто фігурують гроші, час і стосунки з керівництвом – це три базові офісні тригери. Смішні анекдоти про роботу “працюють” саме тому, що кожен упізнає в них свою певну ситуацію. Уникайте лише тих оповідок, де є згадка конкретних посад чи імен – вони швидко перетворюються з жарту на плітку.
Смішні анекдоти про тварин
Тваринний жанр в українському фольклорі має давні корені. Багато сюжетів перейшли в анекдоти з народних казок про вовка, лисицю, зайця і ведмедя. У сучасній версії тварини поводяться як люди: ходять у магазин, дивляться телевізор, сваряться з сусідами. Саме ця “людяність” робить оповідки смішними – ми впізнаємо в поведінці кота або собаки знайомого начальника чи сусіда.
- Заєць біжить через ліс, а назустріч йому вовк. Вовк: “Заєць, ти куди?” Заєць: “На курси з виживання”.
- Кіт дивиться телевізор, господар перемикає канал. Кіт: “Не чіпай, там щось про мишей показують”.
- Собака приходить до ветеринара. Ветеринар: “На що скаржитесь?” Собака: “Гав! Гав! Гав!” Ветеринар: “Зрозуміло, переїли”.
- Папуга живе в сім’ї двадцять років. Господар показує його гостям: “Він у нас дуже розумний”. Папуга: “Розумний – це він, а я – мовчу і не дратую”.
Цікаво, що анекдоти про тварин мають ще одну функцію: вони дозволяють дорослим обговорити досить гострі теми – жадібність, хитрість, егоїзм – без прямого називання людей. Тварина-персонаж служить своєрідним “щитом”, через який легше сказати те, що на людях звучало б образливо.
Смішні анекдоти про чоловіка і дружину
Це, мабуть, найбільший пласт сучасного побутового жарту. Сюжети про подружнє життя будуються на вічному протистоянні: чоловік хоче спокою, дружина – щоб усе було зроблено. Ці анекдоти – рідкісний випадок, коли жарт “працює” одночасно і в чоловічій, і в жіночій компанії. Головне, щоб не було грубощів: хороший сімейний анекдот – це той, після якого сміються обидва.
- Чоловік дивиться телевізор. Дружина: “Допоможи помити посуд”. Чоловік: “Я вже два дні як пообіцяв”. Дружина: “То помий обіцянку”.
- Дружина питає: “Ти мене любиш?” Чоловік: “Звичайно”. Дружина: “Тоді зроби ремонт”. Чоловік: “Я ж сказав – звичайно, не палко”.
- Чоловік прийшов з роботи, ліг на диван. Дружина: “У хаті – пил по коліна”. Чоловік: “От невдаха, навіть прибратися нормально не може”.
- Теща питає зятя: “Чому ти такий блідий?” Зять: “Захищаюся”.
Смішні анекдоти про сім’ю особливо популярні на застіллях, у компанії однолітків. Вони добре знімають напругу і дозволяють говорити про складні речі в жартівливій формі. Але пам’ятайте: якщо у вашій компанії є люди, які нещодавно пережили розлучення чи сварку, краще уникати занадто “колючих” сюжетів. Жарт має об’єднувати, а не тиснути на більне.
Смішні анекдоти з “класичного” репертуару
Кілька сюжетів живуть в українському побутовому фольклорі так давно, що стали класикою. їх пам’ятають і бабусі, і онуки. Ці оповідки часто мають просту побудову: питання – відповідь, або коротка сценка з одним “пуантом” наприкінці. Саме з таких коротких сюжетів починається більшість збірок. Нижче – ті, що найчастіше переповідають.
- – Докторе, я буду жити? – А навіщо вам це зараз? – А мені завтра на роботу.
- – Ви чули, Петренки розлучилися? – Ні, вони ще навіть не одружилися.
- Школяр приносить двійку. Батько: “Хто вчитель?” Школяр: “Тато, вчитель – це той, хто вчить. А я – той, кого вчать”.
- Студент на іспиті: “Я нічого не знаю, але ж ви це вже чули”. Викладач: “Так, чув. Сідайте, два”.
У цих анекдотах майже завжди є фігура влади – лікар, батько, вчитель, викладач. Сміх тут виникає тому, що “маленька людина” знаходить спосіб відповісти на тиск не прямою непокорою, а дотепним словом. Це робить жарт безпечним: ніхто нікого не ображає, але всі розуміють, про що насправді йдеться.
Таблиця: типи смішних анекдотів і коли їх доречно розповідати
| Тип анекдоту | Типовий герой | Добре працює | Краще уникати |
|---|---|---|---|
| Побутовий сімейний | Чоловік, дружина, теща | Застілля, родина, компанія однолітків | Робочі зустрічі, листування з керівництвом |
| Офісний | Працівник, начальник, HR | Корпоративний чат, кухня в офісі | Серйозні наради, лист до клієнта |
| Про тварин | Кіт, пес, вовк, заєць | Будь-яка компанія, дитяче свято | Якщо оповідка перетворюється на алегорію |
| Дитячий | Хлопчик, бабуся, вчитель | Сімейне свято, дитячий табір | Доросла компанія без дітей |
| Абсурдний | Вигаданий персонаж | Компанія друзів, невимушена бесіда | Офіційний захід |
Ця таблиця допомагає швидко зорієнтуватись, який тип смішних анекдотів пасує саме вашій ситуації. Не обов’язково пам’ятати всі жарти – достатньо вибрати один-два “своїх” сюжети і вміти їх впевнено розповісти.
Як розповідати смішні анекдоти: сім практичних кроків
Навіть найкращий жарт можна зіпсувати невдалою подачею. Нижче – простий покроковий алгоритм, який працює і для новачків, і для досвідчених оповідачів. Кожен крок – окрема невелика дія, з поясненням, навіщо вона потрібна.
Крок 1. Визначте аудиторію
Перш ніж почати, оцініть, хто поруч. Якщо в компанії є люди, які погано сприймають жарти про сім’ю, про начальство чи про певні професії, краще відкласти цю оповідку. Гарний оповідач тримає в голові не свій арсенал жартів, а реакції слухачів. Це економить нерви і вам, і оточенню.
Крок 2. Виберіть один анекдот, а не десять
Найчастіша помилка – розповідати одразу три-чотири жарти поспіль, щоб “хоч один зайшов”. Краще підготувати один, але розказати його впевнено, з паузами, з потрібною інтонацією. Другий жарт розповідайте лише в тому випадку, якщо перший справді “зайшов” і компанія хоче ще.
Крок 3. Почніть із зачину
Не починайте з “Ось вам анекдот”. Краще увійти в оповідку через коротку сценку: “Уявіть, чоловік приходить додому пізно ввечері…” Це дозволяє слухачеві “увімкнутися” в сюжет. Після такого зачину пауза перед кінцівкою буде природнішою, а сміх – щирішим.
Крок 4. Тримайте паузу перед фіналом
Головна сила жарту – в несподіваній кінцівці. Якщо ви “пробіжите” увесь текст без зупинок, пуант загубиться. Зробіть коротку паузу в один-два секунди перед останнім реченням. Це дасть слухачеві час передбачити фінал – і тим смішніше буде, коли фінал виявиться іншим.
Крок 5. Не смійтеся раніше за слухачів
Деякі починають посміхатися ще в середині оповідки – мовляв, “я ж знаю, який там фінал”. Це знижує ефект. Краще зберегти серйозний вираз до кінця і дозволити слухачеві самому зробити висновок. Сміх оповідача має долучитися до сміху компанії, а не випереджати його.
Крок 6. Спостерігайте за реакцією
Якщо в процесі оповідки ви бачите, що людина відволіклася, не дивиться на вас, зайнята телефоном – не треба “дотягувати” жарт до кінця. Можна спокійно перевести розмову на інше або сказати: “Ну, цей анекдот я вам колись розповім пізніше”. Це нормально і навіть додає інтриги.
Крок 7. Запам’ятайте, який жарт спрацював
Після вдалої оповідки відкладіть цей сюжет у “робочий” арсенал. Не обов’язково запам’ятовувати дослівно – достатньо пам’ятати головну конструкцію. Через рік той самий сюжет буде доречний знову, бо в іншій компанії його ще не чули.
Таблиця: поширені помилки під час розповіді і як їх уникнути
| Помилка | Як виглядає | Як виправити |
|---|---|---|
| Зіпсована кінцівка | Оповідач сам видає фінал заздалегідь | Тримати серйозний вираз до останнього речення |
| Занадто довгий вступ | Три речення пояснень перед жартом | Одразу в сценку, без зайвих слів |
| Не той глядач | Жарт про сім’ю на діловій нараді | Оцінювати аудиторію ще до початку |
| Чужий акцент | Переказувати жарт із чужим гумором, який не пасує вам | Обирати сюжети під свій стиль мовлення |
| Серія жартів поспіль | Три-чотири анекдоти без перепочинку | Один вдалий жарт – і пауза на реакцію |
Якщо бачите, що компанія не реагує навіть на вдалий, на ваш погляд, жарт – не наполягайте. Краще повернутися до звичайної розмови. Сміх не любить, коли його вимагають.
Звідки взагалі взялися анекдоти: коротка історія жанру
Слово “анекдот” прийшло в українську мову з французької, а французьке – з грецької. Грецьке anekdotos означало “не опублікований”, “не призначений для друку”. Спочатку так називали короткі усні розповіді про незначні, але характерні випадки з життя відомих людей. Уже пізніше, приблизно з XIX століття, “анекдотом” почали називати саме жартівливу коротку оповідку з несподіваним фіналом. За даними Вікіпедії, перші відомі тексти, які можна назвати анекдотами, датуються приблизно 2 тис. років до нашої ери – їх знайдено на глиняних табличках із шумерського Ніппура.
В Україні слово “анекдот” у значенні жарту вперше вжив Григорій Квітка-Основ’яненко у 1832 році. Згодом Борис Грінченко видав збірку “Веселий оповідач”, яка витримала три видання, а Володимир Гнатюк уклав “Галицько-руські анекдоти” у 1899 році. У XX столітті жанр набув особливого поширення в радянський період, коли політичні анекдоти стали способом говорити про речі, які не можна було обговорювати відкрито. Звідси – величезний пласт “класичних” сюжетів, які цитують і досі. Детальніше про історію жанру і про те, як змінювалося поняття “анекдот” в Україні, можна прочитати у статті “Анекдот” в українській Вікіпедії, що містить розгорнутий контекст для цього твердження.
Сьогодні побутові смішні анекдоти поступово витісняються мемами і короткими відео, але не зникають. Вони живуть у сімейних чатах, на кухнях, у компаніях друзів – скрізь, де люди хочуть разом посміятися вголос. Саме цей спільний сміх і робить жанр живим.
Чому одні й ті самі сюжети є у різних народів
Багато смішних анекдотів мають міжнародні “двійники”. Наприклад, сюжет “про що говорять двоє сусідів через паркан” є і в українському, і в польському, і в німецькому фольклорі. Це не випадково: дослідники усної народної творчості пояснюють це тим, що базові життєві ситуації – сварка, жадібність, нерозуміння, лінощі – є у будь-якій культурі. Коли людям треба було їх обговорити, вони робили це через жарт. Такі сюжети називають “бродячими”. Вони подорожують разом із купцями, ремісниками, солдатами, і з часом кожен народ додає до них свої місцеві деталі: імена, страви, реалії побуту.
Наприклад, класичний сюжет “чоловік прийшов п’яний додому, дружина заховала чоботи” є в десятках європейських культур. Український варіант часто додає деталь із салом чи горілкою, польський – із горівкою, німецький – із пивом. Суть та сама, але колорит інший. Тому смішні анекдоти – це ще й своєрідний “паспорт” культури: за набором типових сюжетів можна приблизно уявити, що в тій чи іншій країні вважають смішним.
Як створювати власні смішні анекдоти
Не обов’язково чекати, поки хтось розповість вам новий жарт. Багато вдалих смішних анекдотів народжуються з реального життя. Ось простий алгоритм, який працює для побутових ситуацій. Він не вимагає літературного хисту – достатньо спостережливості і бажання трохи перебільшити.
- Згадайте кумедний випадок, який стався з вами, родиною чи колегами. Чим дрібніший – тим краще.
- Відкиньте конкретні імена, дати, місця. Замініть їх на “знайомий”, “колега”, “один чоловік”.
- Скоротіть історію до трьох-чотирьох речень. Кожне речення – один крок сюжету.
- Закінчіть оповідку фразою, яка різко змінює напрям думки.
- Перевірте, чи смішно вам самому через тиждень. Якщо так – жарт вдався.
Цей алгоритм працює і для дитячих жартів, і для офісних. Головне – не переобтяжувати оповідку деталями. Смішні анекдоти зазвичай коротші за середній пост у соцмережі, і це не випадково: чим коротший жарт, тим легше його запам’ятати і переказати іншим.
Смішні анекдоти і культура спілкування в Україні
В українській традиції жарт – це спосіб сказати правду, не образивши співрозмовника, спосіб зняти напругу і налагодити контакт. Особливо це помітно у східних і центральних регіонах, де традиція “тещиних жартів” і “сусідських історій” живе досі. Смішні анекдоти – це частина усної культури, яка передається з покоління в покоління, але водночас постійно оновлюється. Те, що сміяло бабусю в 1970-х, не обов’язково розсмішить онука в 2020-х, але сам принцип – розповісти коротку кумедну історію – залишається.
Якщо ви хочете підтримати цю традицію, почніть із малого: запам’ятайте три-чотири сюжети, які точно “заходять” у вашому оточенні, і впевнено їх переказуйте. Згодом арсенал розшириться сам – адже ви будете чути нові жарти від друзів, колег, родичів. Головне – не зловживати: навіть найкращі смішні анекдоти набридають, якщо їх повторювати щодня. Залишайте жарт як інструмент, а не як обов’язкову частину кожної розмови.
Смішні анекдоти в епоху інтернету: що змінилось
З появою соцмереж і месенджерів смішні анекдоти пережили своєрідну “перезавантаження”. Короткий жарт, який раніше треба було розповісти вголос, тепер можна просто переслати в чат або опублікувати в сторіс. З одного боку, це знизило роль усного оповідача – тепер не треба вміти розповідати, достатньо знайти готовий текст. З іншого – це відкрило доступ до набагато більшої кількості сюжетів. Завдяки інтернету смішні анекдоти швидко поширюються між містами і навіть країнами. Сюжет, який у 1990-х був відомий лише в межах одного району, сьогодні за день може стати відомим по всій Україні.
Є й зворотний бік: “друковане” слово живе довше за усне, тому жарт у чаті легше вирвати з контексту, перекрутити, образитися на нього без участі автора. Тому в переписці краще обирати максимально “м’які” смішні анекдоти, які точно не зачеплять нікого з учасників чату. У голосній розмові таких ризиків менше, бо ви бачите реакцію співрозмовника і можете одразу змінити тему.
Як пояснити дитині, що таке анекдот
Якщо у вас є дитина п’яти-семи років, ви можете разом “вирощувати” її почуття гумору. Не треба одразу вчити її десять жартів – досить одного. Поясніть, що смішні анекдоти – це коротенькі вигадані історії, в яких все закінчується не так, як очікувалось. Покажіть на прикладі: “Чому смішно, що кіт сказав ‘я не сумую, я мрію’? Тому що ми зазвичай думаємо, що тварини не вміють мріяти, а тут – кіт саме це й каже”. Поступово дитина почне сама помічати подвійні значення і несподівані кінцівки – це вже основа для власних жартів.
Не змушуйте дитину розповідати жарти “на публіку” раніше, ніж вона сама захоче. Хай смішні анекдоти залишаються для неї спочатку сімейним жанром, а вже потім – способом спілкування з однолітками. Так дитина не втратить інтерес і не сприйматиме жарт як обов’язок.
Коли жарт зайвий: п’ять ситуацій, де краще промовчати
Є моменти, коли навіть найкращі смішні анекдоти недоречні. їх не так багато, але про них варто пам’ятати, щоб не перетворитися на “того чоловіка, який завжди жартує не доречно”.
- Похорон, лікарня, серйозна новина – тут навіть легкий жарт сприймається як неповага.
- Ділова зустріч, співбесіда, лист керівнику – не той формат для побутових анекдотів.
- Знайомство з людьми старшого віку, якщо ви не впевнені в їхньому почутті гумору.
- Конфлікт, сварка – жарт під час сварки читається як знецінення чужої проблеми.
- Спілкування з людиною, яка щойно розповіла про свою біду – навіть якщо вона “підбадьорює” вас.
Золоте правило просте: якщо є хоч найменший сумнів, чи доречно жартувати – не жартуйте. Краще дочекатися слушної нагоди. Смішні анекдоти цінуються саме тим, що з’являються вчасно – у паузах, у компанії, де всі готові посміятися разом.
Поширені запитання
Що таке анекдот як жанр?
Анекдот – це коротка жартівлива оповідка з несподіваним фіналом. Слово походить від грецького “anekdotos” – “не опублікований”. Спочатку так називали усні розповіді про відомих людей, а з XIX століття – саме жарти.
Чим анекдот відрізняється від жарту?
Жарт – це ширше поняття: це може бути коротка фраза, каламбур, дотепне зауваження. Анекдот – це вже невелика оповідка з героями, зав’язкою і розв’язкою. Тобто кожен анекдот – жарт, але не кожен жарт – анекдот.
Чи можна розповідати один і той самий анекдот двічі?
Так, але в іншій компанії. У колі друзів, які вже чули жарт, краще підготувати новий. Якщо ви розповідаєте той самий сюжет через рік у новій компанії, ефект буде майже таким самим.
Які смішні анекдоти підходять для офісу?
Найкраще працюють нейтральні сюжети про працівника і начальника, про корпоративний чат, про дедлайн. Уникайте жартів на адресу конкретних колег, а також тем, пов’язаних із зарплатою чи звільненнями, якщо не впевнені в настрої команди.
Чи є смішні анекдоти, які вважаються класикою в Україні?
Так, це переважно короткі побутові сюжети – про тещу, про сусідів, про чергу в поліклініці. Багато з них побудовані на типових життєвих ситуаціях і передаються усно з покоління в покоління. Деякі з них увійшли до збірок Бориса Грінченка і Володимира Гнатюка ще в кінці XIX століття.
Чи можна в жартах торкатися політичних тем?
Краще дуже обережно. Політичні анекдоти існували завжди, але вони швидко зачіпають почуття. Якщо ви не впевнені в політичних поглядах усіх присутніх, краще залишитися на побутових сюжетах. Це безпечніше і для вас, і для компанії.
Як придумати власний смішний анекдот?
Найпростіший спосіб – взяти реальний кумедний випадок із життя, прибрати імена і дати, залишити три-чотири речення і завершити несподіваним поворотом. Головне – перевірити на собі через кілька днів: якщо смішно – жарт вдався.
Чи варто вчити смішні анекдоти напам’ять?
Краще пам’ятати головну конструкцію сюжету, а не точні слова. Це дозволяє розповідати жарт своїми словами, природно, підлаштовуючись під компанію. Зазубрений текст зазвичай звучить штучно і менш смішно.
Смішні анекдоти як спосіб тримати зв’язок
Смішні анекдоти – це проста і водночас дієва річ. Вони не вимагають ні сцени, ні техніки, ні спеціальної підготовки. Досить компанії, настрою і одного вдалого сюжету. Використовуйте добірку вище як стартовий набір, додавайте свої улюблені жарти, прибирайте ті, що не працюють, – і через кілька місяців у вас буде власний “репертуар”, перевірений саме на вашому оточенні.
На нашому сайті є й інші добірки на побутові теми – на випадок, якщо захочеться почитати щось суміжне після жартів.
Читайте також
Залишити відповідь