Бессарабія: історія, кордони та спадщина краю

Бессарабія: історія, кордони та спадщина краю

Бессарабія — історична область у східній Європі між річками Прут, Дністер, гирлом Дунаю та Чорним морем. Близько 70% її колишньої площі лежить у сучасній Республіці Молдова, решта — в Україні: це південь Одещини, відомий як Буджак, і частина Чернівецької області, відома як Хотинщина. Назва «Бессарабія», або «Цара бессарабська» — «земля Бессараба» — відома з кінця XV — початку XVI століть і спершу вживалась західними картографами, а в місцевих джерелах закріпилась лише наприкінці XVII століття.

Територія була залюднена за тисячі років до появи перших карт. Тут залишили сліди трипільці, скіфи, фракійці, античні греки та римляни, а згодом — слов’янські, тюркські й монгольські кочовики. Ця багатошаровість пояснює, чому в одному районі Бессарабії поряд існують українські, молдовські, болгарські й гагаузькі громади зі своїми школами, церквами та кладовищами.

Кордони Бессарабії: чому вони змінювались

Межі Бессарабії ніколи не були стабільними. Кожна нова держава — Молдавське князівство, Османська імперія, Російська імперія, Королівство Румунія, СРСР — креслила їх по-своєму. Тому сучасні дискусії довкола «бесарабського питання» спираються на різні історичні мапи, і кожна сторона має власну аргументацію.

За класичним визначенням, що закріпилося після Бухарестського мирного договору 1812 року, Бессарабія охоплювала землі між Прутом і Дністром, а також південні території до гирла Дунаю. Після 1940 року східну частину — Хотинщину й Ізмаїльщину — було включено до Української РСР, а з центральної частини й лівобережжя Дністра утворили Молдавську РСР.

Період	Державна приналежність	Ключова подія
XIV–XV ст.	Молдавське князівство	Поява назви «Бессарабія» на західних картах
1484–1812	Османська імперія	Захоплення Аккермана, Хотина, Буджака
1812–1917	Російська імперія	Бухарестський мир, створення Бессарабської губернії
1918–1940	Королівство Румунія	Приєднання Молдовської Демократичної Республіки
1940–1941, 1944–1991	СРСР	Поділ між УРСР і Молдавською РСР
Від 1991	Україна, Молдова, Придністров’я	Розпад СРСР, поява самопроголошеної ПМР

В українському вжитку термін «Бессарабія» найчастіше означає Буджак — історико-географічну область на півдні Одещини, до якої входять Білгород-Дністровський, Болградський, Ізмаїльський, Кілійський, Ренійський, Тарутинський, Татарбунарський та частина суміжних районів. На півночі історична Бессарабія заходить у Чернівецьку область — це землі колишнього Хотинського повіту.

Етнічний склад: чому Бессарабія багатомовна

Бессарабія здавна була місцем, де перетинались щонайменше чотири великі мовні й культурні сім’ї: слов’янська (українці, молдовани, росіяни, болгари), тюркська (гагаузи, татари, турки), романська (молдовани й румуни) та германська (німецькі колоністи, євреї-ашкенази). Кожна хвиля переселень залишала по собі назви сіл, храми, кладовища й кухню.

Найпомітнішими етнічними групами сучасної української частини Бессарабії залишаються українці, молдовани, болгари й гагаузи. Гагаузька автономія в Молдові утворена саме на землях колишньої Бессарабії; в Одеській області компактні гагаузькі села збереглися в Болградському й Ізмаїльському районах. Болгарські громади, засновані в XIX столітті переселенцями з Балкан, тримають власні школи, церкви й фольклорні колективи.

• Українці формують більшість у північних районах Бессарабії — на Хотинщині та в Кіцманщині.
• Молдовани становлять значну частину населення Ізмаїльського, Болградського й Ренійського районів.
• Гагаузькі села зосереджені навколо Болграда, Вилкова, частини Ізмаїльського району.
• Болгарські громади збереглись у Болградському, Тарутинському, Саратському районах Одещини.

Розмаїття мов і конфесій — не туристична декорація. Це пояснює, чому в Бессарабії досі лунають вимоги про захист мовних прав, чому в школах Одещини поряд з українською викладають молдовську, болгарську й гагаузьку, і чому кожна з громад має власне бачення свого минулого.

Античність і середньовіччя: від фракійців до Молдавського князівства

Культурна спільність Кукутень-Трипілля розквітала в цьому регіоні між VI та III століттями до нашої ери. У VI столітті до н. е. сюди з південного сходу прийшли скіфи, а в IV столітті до н. е. з правого берега Дунаю переселилися гети. У 292 році до н. е. гети розбили війська македонського правителя Лісімаха, який намагався скорити землі на північ від Дунаю. У I столітті до н. е. територія ввійшла до військового об’єднання гетського правителя Буребісти, а в наступному столітті — до держави даків Децебала. Після римсько-дакійських воєн 106 року Бессарабія залишилася поза межами римської провінції Дакія.

У III–VI століттях сюди переселялися племена готів, слов’ян, гуннів, болгар, аварів; осіли слов’янські племена уличів та тиверців. У IX–X століттях південь Бессарабії був частиною Першого Болгарського царства, однак після походів князя Святослава на Дунай регіон потрапив під владу київських, а згодом галицько-волинських князів. У XIII столітті тут оселилися татари, а наприкінці XIV — початку XV століть землі Південної Бессарабії відвоювали правителі Молдавського князівства.

Османський період і козацькі походи

Наприкінці XV століття на територію Бессарабії проникли війська Османської імперії. У 1484 році вони захопили Монкастро (італійську фортецю на місці руського Білгорода, нині — Білгород-Дністровський), а 1531 року скорили Молдову. Під владу Туреччини потрапила й Північна Бессарабія з Хотинською фортецею.

У XVI — першій половині XVII століть молдовське населення піднімало повстання проти османського панування. У Бессарабію здійснювали походи козацькі загони на чолі з Дмитром Вишневецьким (1553, 1564), І. Свірговським (1574), Іваном Підковою (1577) та Северином Наливайком (1594). У період Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького відбулися Молдовські походи 1650 і 1652 років. Після зруйнування Запорізької Січі в 1775 році козаки заснували на півдні Бессарабії Задунайську Січ.

Бессарабія у XVIII–XIX століттях: колонізація й модернізація

За Бухарестським мирним договором 1812 року Бессарабія увійшла до складу Російської імперії — спочатку в статусі намісництва, а пізніше як губернія. Після анексії Бессарабія включала землі між Прутом і Дністром, Ізмаїльську, Кілійську, Білгородську, Тягинську фортеці та повіти, які раніше входили до Молдови по лінії Ясси — Хотин. Межа з півночі проходила через село Атаки, Новоселицю на Пруті, далі до Рені й гирла Дунаю. Найважливішими містами були Кишинів, Бєльці, Сорока, Хотин, Флорешти, Рені, Білгород, Кілія та Ізмаїл — три останні мали порти.

Санкт-Петербург свідомо заселював степові простори німцями, болгарами, гагаузами, сербами, греками та євреями, щоб освоїти землі й зменшити вплив місцевої молдовсько-української шляхти. Будувалися нові міста, дороги, порти, розвивалось виноградарство. У Для додаткового контексту цей час Бессарабія стала одним із центрів єврейського культурного життя Східної Європи. На межі XIX і XX століть Кишинів, Бєльці, Сорока й Бендери мали єврейську більшість. Кишинівський погром 1903 року став одним із найгучніших в імперії і вплинув на еміграційні настрої, зокрема й на молодих євреїв, які згодом пов’язали своє життя з Палестиною та США.

Бессарабія у XX столітті: між Румунією та СРСР

Лютнева революція 1917 року в Росії посилила український національний рух у Бессарабії: відкривалися українські школи, працювали осередки «Просвіти». Українські депутати крайового парламенту Сфатул Церій намагалися домогтися приєднання українських етнічних земель — Хотинщини, Аккерманщини й Ізмаїльщини — до УНР. У середині січня 1918 року, за домовленістю з командувачем Румунського фронту генералом Д. Щербачовим, румунські війська зайняли територію Молдовської Демократичної Республіки. Сфатул Церій проголосив 25 листопада 1918 року приєднання до Королівства Румунія. Проти цього рішення виступили українські депутати В. Цеганко, Чумаченко, Панцір, Прічницький, за що їх було заарештовано і розстріляно. У січні 1919 року на Хотинщині вибухнуло народне повстання, яке румунські війська жорстоко придушили.

28 жовтня 1920 року країни Антанти підписали з Румунією «Бессарабський протокол», який віддавав Бессарабію Румунії. США відмовились його підписувати, а державний секретар Б. Колбі 12 червня 1920 року наголосив, що уряд «в жодному разі не може бути учасником міжнародного договору, що передбачає розчленування Росії». У вересні 1924 року в Бессарабії вибухнуло організоване комуністами Татарбунарське повстання, яке завершилося розправою та політичним процесом 1925 року в Кишиневі. Того ж 1924 року на території УСРР утворили Молдавську АРСР із претензіями більшовицького уряду на контроль над Бессарабією. 1935 року українське населення Аккерманщини постраждало від голоду, спричиненого сильною посухою; тоді на Буковині утворили Комітет Допомоги постраждалим.

1940 року за пактом Молотова — Ріббентропа СРСР окупував Бессарабію. Південну частину (Аккерманський та Ізмаїльський повіти) і північну (Хотинський повіт) приєднали до Української РСР, а решту об’єднали з Молдавською АРСР у нову Молдавську РСР. Під час Німецько-радянської війни край зайняли румунські війська маршала Антонеску й перетворили на губернаторство Бессарабія, що проіснувало до серпня 1944 року. З поверненням Радянської армії відновився адміністративний поділ 1940 року. У 1940-х роках у колишні німецькі села на півдні Бессарабії депортували мешканців поселень із території розширюваного Яворівського військового полігону.

Бессарабія сьогодні: український Буджак і молдовське Придністров’я

Для України Бессарабія — це передусім Буджак. Регіон межує з Молдовою та невизнаною Придністровською Молдавською Республікою, що робить його прифронтовим у безпековому сенсі, особливо після 2022 року. Тут працюють прикордонні та митні підрозділи, контрольно-пропускні пункти на кордоні з Молдовою, а також інфраструктура, пов’язана з експортом зерна через Дунай. Цей багатонаціональний степовий край у різні епохи належав Молдавському князівству, Османській імперії, Російській імперії, Румунії та СРСР, і кожна доба залишила тут мовні, релігійні й архітектурні шари, які й досі формують його обличчя. Короткий огляд цієї історії, зібраний в українській Вікіпедії, допомагає зорієнтуватися в хронології та ключових подіях.

Економічно Буджак тримається на аграрному секторі: вирощують пшеницю, соняшник, виноград, розвивають виноробство й рибальство. Визнаними брендами залишаються вина Шабо, Ізмаїла, Болграда, а також дунайська риба. Туристичний потенціал пов’язаний із Білгород-Дністровською фортецею, Вилківською «українською Венецією» на каналах, румунською спадщиною Ізмаїла й етнографічними музеями Болграда.

Регіон	Адміністративно	Ключові особливості
Південна Бессарабія (Буджак)	Одеська область, Україна	Багатонаціональне населення, порти, виноробство, кордон з Молдовою
Північна Бессарабія (Хотинщина)	Чернівецька область, Україна	Українсько-молдовське пограниччя, Хотинська фортеця
Центральна Бессарабія	Республіка Молдова	Столиця Кишинів, більшість сільського населення
Придністров’я	Самопроголошена ПМР (де-факто)	Зона замороженого конфлікту, російський військовий контингент

Демографічно регіон стикається з типовими для українського села викликами: від’їзд молоді, старіння населення, нестача медичних кадрів. Водночас прикордонне становище Буджака підштовхнуло місцеву владу до розвитку програм транскордонного співробітництва з Румунією та Молдовою в межах євроінтеграційних проєктів.

Мова, освіта й релігія в Бессарабії

Мовна ситуація в українській частині Бессарабії регулюється Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та статтею 10 Конституції. Водночас місцеві громади мають право відкривати класи й школи з мовами національних меншин — молдовською, болгарською, гагаузькою. На практиці це означає, що в Болградському районі можна знайти школи з болгарською мовою навчання, в Ізмаїльському — з молдовською, у Тарутинському — з болгарською і гагаузькою.

Релігійна карта краю не менш строката: православні парафії поділені між кількома юрисдикціями — Православною церквою України, Українською православною церквою (в статусі, визначеному державою), Румунським патріархатом, Болгарською православною церквою. Є також греко-католицькі, римо-католицькі й протестантські громади, особливо серед нащадків німецьких колоністів.

• У школах Бессарабії поряд з державною українською викладають молдовську, болгарську, гагаузьку.
• Православні громади поділені за етнічною та юрисдикційною ознакою.
• Католицизм поширений серед румуномовних і польських громад.

Бессарабія і питання ідентичності: чому воно гостре

Ідентичність у Бессарабії ніколи не була лінійною. Село, де поряд живуть українці, молдовани й болгари, може мати три православні церкви, дві школи з різними мовами навчання й одне кладовище, де поруч стоять хрести різних форм. Така строкатість формує специфічне сприйняття історії: для одних Бессарабія — частина Молдови, для інших — частина Румунії, для третіх — історично український край.

Українська історична школа звертає увагу на Хотинщину й Аккерманщину як українські етнічні території, що були включені до Молдавського князівства ще в XIV столітті, але зберегли українське населення й після румунської окупації. Молдовська точка зору акцентує на тому, що Бессарабія — колиска молдовської державності. Румунська історіографія трактує край як «Бессарабію румунську», частину старого Молдавського князівства. Усі три позиції мають реальну джерельну базу, і саме тому діалог довкола Бессарабії триває.

Економіка й логістика: порти, вино, транскордонна торгівля

Господарське життя української Бессарабії обертається навколо кількох точок зростання. Перша — Ізмаїльський морський порт і дунайські порти Рені, Кілія, Вилкове. В умовах блокади морських портів Великої Одеси після 2022 року Дунай став альтернативним шляхом експорту зерна, що різко підвищило значення регіону. Друга точка — агросектор і харчова промисловість: пшениця, соняшник, кукурудза, виноград, овочі. Третя — туризм, пов’язаний із фортецями, етнографічними музеями, винними маршрутами й подієвими фестивалями. Четверта — транскордонна логістика з Румунією та Молдовою, включно з новими пунктами пропуску після вступу Румунії до Шенгенської зони.

Для бізнесу це означає просту річ: інвестиція в Бессарабію сьогодні — це вкладення в логістичний хаб на межі ЄС, України й Молдови. Саме тому обласна влада просуває проєкти з модернізації прикордонної інфраструктури, ремонту доріг і розширення потужностей дунайських портів.

Культурна спадщина Бессарабії

Бессарабія залишила помітний слід в українській і світовій культурі. Звідси родом Іван Котляревський, який народився в Полтавщині, але довгі роки працював у Бессарабії; з Буджаком пов’язані дослідження Олекси Пчілки, Осипа Назарука, Івана Липи. У Бессарабії працювали видатні єврейські письменники, зокрема Іцик Мангер, який писав їдишем про рідне село.

Архітектурна спадщина — це Аккерманська (Білгород-Дністровська) фортеця, Хотинська фортеця, Ізмаїльська фортеця, численні церкви XVIII–XIX століть, залишки німецьких колоній і болгарських садиб. Ці об’єкти формують туристичний профіль регіону, але потребують посиленої охорони й реставрації, особливо в умовах обмеженого бюджету. Одяг жителів Бессарабії, національні строї українців, молдован, болгар і гагаузів зберігаються в етнографічних колекціях Болграда, Ізмаїла та Кишинева.

Поширені запитання

Де зараз розташована Бессарабія?

Близько 70% колишньої Бессарабії входить до складу Республіки Молдова, а решта — це українські Буджак на півдні Одещини та Хотинщина в Чернівецькій області. Це територія між Прутом, Дністром і Чорним морем.

Чому Бессарабія має таку назву?

За традиційною версією, назва походить від династії Басарабів, що правили частиною регіону в XIV столітті. Існують також версії про зв’язок із середньовічним племенем бесси та з ранньомодерними західними картографами, які вперше вжили термін на своїх мапах.

Чим Бессарабія відрізняється від Буджаку?

Буджак — це лише південна частина історичної Бессарабії, степова територія між Дунаєм і Чорним морем. Поняття «Бессарабія» ширше і включає також Хотинщину на півночі та центральну частину сучасної Молдови.

Які народи живуть у Бессарабії сьогодні?

В українській частині Бессарабії поряд живуть українці, молдовани, болгари, гагаузи, росіяни, євреї та нащадки інших груп. Багато громад зберегли власні мови, школи й культурні інституції.

Чому Бессарабія була предметом суперечок між Румунією та СРСР?

Після 1918 року Румунія приєднала Бессарабію, спираючись на етнічну близькість місцевого населення. СРСР у 1940 році анексував край, використавши пакт Молотова — Ріббентропа. Ця суперечка вплинула на кордони Другої світової війни й післявоєнний устрій Європи.

Яке значення має Бессарабія для сучасної України?

Це прикордонний, портовий і культурно-різноманітний регіон. Після 2022 року дунайські порти Бессарабії стали ключовими для експорту українського зерна, а етнічна строкатість краю потребує виваженої мовної й освітньої політики.

Чи безпечно подорожувати Бессарабією зараз?

Ситуація залежить від району. Більшість Буджаку й Хотинщини залишаються доступними для внутрішніх туристів, але варто стежити за офіційними повідомленнями прикордонної служби, враховувати близькість до кордону з Молдовою та Придністров’ям і планувати маршрути з урахуванням безпекових обмежень.

Які головні пам’ятки варто побачити в Бессарабії?

Білгород-Дністровська фортеця, Хотинська фортеця, дунайські канали Вилкова, етнографічні музеї Болграда й Ізмаїла, румунські церкви Ізмаїла — кожен із цих об’єктів дає зріз окремого періоду історії краю.

Що таке «бесарабське питання» в історіографії?

Так називають дискусію про правовий статус Бессарабії в 1918–1940 роках: румунська анексія, радянські ультиматуми, Бессарабський протокол 1920 року й позиція США, яка відмовилась його підписувати. Ця дискусія впливає на сучасні підручники історії в Україні, Молдові та Румунії.

“`json
{
“title”: “Бессарабія: історія, кордони та спадщина краю”,
“slug”: “besarabiya”,
“keyword”: “бесарабія”,
“rank_math_title”: “Бессарабія: історія, кордони, народи”,
“rank_math_description”: “Бесарабія. Бессарабія — історична область між Прутом, Дністром і Дунаєм: кордони, етнічний склад, ключові події та вплив на Україну сьогодні.”,
“category_hint”: “novyny-ukraine”,
“image_alt”: “бесарабія”,
“image_prompt”: “A wide editorial landscape photo of a rural Bessarabian village in late summer: a long dusty road with a horse-drawn cart in the distance, low whitewashed houses with red-tiled roofs, a wooden windmill, sunflowers along the fence, a tall Orthodox church dome on the horizon, warm golden-hour light, soft haze, photorealistic, no text, no logos, 1200×675.”,
“verified_external_sources”: [
{
“type”: “wikipedia”,
“url”: “https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%81%D1%81%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B1%D1%96%D1%8F”,
“title”: “Бессарабія”,
“excerpt”: “Бессара́бія (також Бесарабія, Басарабія, гаг. Besarabiya; рум. Basarabia; тур. Besarabya; болг. Бесарабия) — історична область у східній Європі між річками Прут, Дністер і гирлом Дунаю та Чорним морем. 70 % площі Бессарабії розміщено на території сучасної Молдови, решта — Україна, а саме землі на крайній півночі (Чернівецький (частково) та Дністровський райони Чернівецької області) та півдні Бессарабії (південна частина Одеської області, також відома як Буджак). Назва «Бессарабія», або «Цара бессарабська», тобто «земля Бессараба», відома з кінця XV — початку XVI століть. У волосько-болгарських грамотах XV століття так називали Волощину разом із Придунайськими землями. Пізніші історичні документи цю назву поширюють і на Буджак та Ногайські степи, які в ранньому середньовіччі населяли уличі. == Етимологія == За традиційним поясненням назва Бессарабія (рум. Basarabia) походить від імені волоської династії Басарабів, які, як уважається, правили південною частиною цієї території в XIV ст. Проте деякі науковці ставлять під сумнів цю теорію, заявляючи, що: ця назва первісно була екзонімом, уживаним західними картографами; назву Бессарабія уперше вжили в місцевих джерелах лише наприкінці XVII століття; гадку, що вона стосувалася молдовських регіонів при Чорному морі, рішуче відкидав молдовський літописець Мирон Костін; плутанину могли спричинити середньовічні західні картографи, хибно інтерпретуючи тогочасні польські згадки Волощини як Бессарабії, як назву окремої ділянки землі між Волощиною та Молдовою. За Димитрієм Кантеміром назву Бессарабія первинно застосовували до частини території на південь від Верхнього Траянового валу, тобто землі, трохи більшої за сучасний Буджак. Це підтверджується іншими історичними даними, згідно з якими назва Бесарабія є етнотопонімом, яка походить від народу бесси, який проживав у цій місцевості разом із гетами, а також завезених сюди арабських рабів. == Історія == === Історична географія === Після анексії задністровської землі Російською імперією Бессарабія включала землі між Прутом та Дністром, а саме Ізмаїльську, Кілійську, Білгородську, Тягинську фортеці, а також повіти, які раніше входили до Молдови по Ясси (місто не входило) та Хотин (фортеця). Межі з півночі були по село Атаки, яке розташоване вище Хотина і до міста Новоселиця на р. Прут, від Новоселиці до м. Рені і звідти до гирла Дунаю. Найважливішими містами того часу були крім зазначених Рені (Томарова), Кишинів, Бєльці, Сорока, Хотин, Флорешти. Білгород, Кілія та Ізмаїл мали порти. === Бессарабія на географічних картах === Одна із перших карта, де міститься термін «Бессарабія». 1550 р. Джакомо Гастальді, Зиґмунд Герберштайн. Карта «DÉSCRIPTIONÉ DÉ LA MOSCOUIA PER GIACOMO GASTALDO PIAMO[N]TESE COSMOGRAPHO IN VENETIA MDL» (Опис Московщини Джакомо Гастальді, п’емонтійця, космографа у Венеції 1550). Серед українських історико-географічних земель автор виділяє Кодимію (Codimia) між р. Буг та р. Соб та Бессарабію (Bessarabia).. === Передісторія === Територія Бессарабії була залюднена тисячі років. Культурна спільність Кукутень-Трипілля розквітала тут між VI та III ст. до н. е. Індоєвропейська культура поширилась у регіоні біля 2-го тисячоліття до н. е. === Античність та Середньовіччя === В античні часи в Бессарабії жили фракійські племена (див. бесси). У VI ст. до н. е. на ці терени просуваються скіфи зі сходу. У IV ст. до н. е. до Бессарабії з правого берега Дунаю переселяються гети. У 292 до н. е. р. гети розбили війська македонського правителя Лісімаха, який намагався скорити землі на північ від Дунаю. У I ст. до н. е. Бессарабія входить до складу військового об’єднання гетського правителя Буребісти, а в наступному столітті — до держави даків Децебала. Після воєн даків із Римом 106 року їхню державу долучили до римської провінції Дакія. Бессарабія, однак, залишилася поза сферою римських інтересів. Протягом ІІІ—VI століть до Бессарабії переселялися племена готів, слов’ян, гуннів, болгар, аварів. Тут оселилися слов’янські племена уличів та тиверців. У IX—X століттях південь Бессарабії був частиною Першого Болгарського царства, однак після походів Святослава на Дунай Бессарабія потрапила під владу київських, пізніше — галицько-волинських князів. У південній Бессарабії кочували печеніги та половці. З XIII століття тут оселяються татари. У Південній Бессарабії на березі Чорного моря, на місці руського міста Білгорода (нині — Білгород-Дністровський) засновано італійську фортецю Монкастро. Наприкінці XIV — початку XV століть землі Південної Бессарабії були відвойовані у татар правителями Молдавського князівства. Наприкінці XV століття на територію Бессарабії проникають війська Османської імперії. У 1484 році вони захопили Монкастро (рум. Четатя-Алба, тур. Аккерман), а 1531 року скорили Молдову. Під владу Туреччини потрапила й Північна Бессарабія з Хотинською фортецею. === Нові часи === Протягом XVI — І половини XVII століть населення Молдові піднімає декілька повстань проти османського панування. У середині XVI століття у Бессарабію здійснювали походи козацькі загони на чолі з Дмитром Вишневецьким (1553, 1564), І. Свірговським (1574), Іваном Підковою, (1577), Северином Наливайком (1594). У період національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького 1648—1657 відбулися Молдовські походи 1650 і 1652. Після зруйнування в 1775 Запорізької Січі козаки заснували на півдні Бессарабії Задунайську Січ. За Бухарестським мирним договором 1812 року Бессарабія увійшла до складу Російської імперії, спочатку в статусі намісництва, а пізніше — губернії. У цей час територію Бессарабії активно заселювали колоністи з багатьох європейських країн. Дивись також Первинні поселення бессарабських німців. === XX століття === Лютнева революція 1917 року в Росії спричинила посилення українського національного руху. В Бессарабії почали створювати українські школи, організовували осередки «Просвіти». Українське населення тієї частини Бессарабії, де українці становили більшість, домагалися від Генерального секретаріату УЦР—УНР приєднання цих земель до Української Народної Республіки. У середині січня 1918 року, за домовленістю з командувачем Румунського фронту генералом Д. Щербачовим, румунські війська зайняли територію Молдовської Демократичної Республіки. В умовах румунської окупації крайовий парламент Сфатул Церій (Рада Країни) проголосив 25 листопада 1918 приєднання Молдовської Демократичної Республіки до Румунського королівства. Проти цього рішення виступили українські депутати В. Цеганко, Чумаченко, Панцір, Прічницький та інші, за що були заарештовані і розстріляні. Українське населення Бессарабії на багатотисячних мітингах і зборах протестувало проти анексії Королівством Румунія українських етнічних земель у Бессарабії: Аккерманщини, Ізмаїльщини (Південна Бессарабія) та Хотинщини (Північна Бессарабія). На початку січня 1919 року на Хотинщині вибухнуло народне повстання проти румунських окупантів, яке було жорстоко придушене регулярними військами (Хотинське повстання 1919). 28 жовтня 1920 року країни Антанти (Велика Британія, Французька республіка, Королівство Італія та Японська імперія) підписали з Королівством Румунія «Бессарабський протокол», який віддавав Бессарабію Румунії. США зайняли окрему позицію, відмовившись підписувати Бессарабський протокол як такий, що суперечить міжнародному праву. «Уряд, — наголосив 12 червня 1920 року державний секретар США Б. Колбі, — в жодному разі не може бути учасником міжнародного договору, що передбачає розчленування Росії». У вересні 1924 року в Бессарабії вибухнуло організоване комуністами Татарбунарське повстання, яке завершилося розправою над учасниками виступу та політичним процесом (1925) у Кишиневі над керівниками повстання. 1924 року на території УСРР утворили Молдавську АРСР — з прозорими претензіями більшовицького уряду на контроль над Бессарабією. 1935 року українське населення Аккерманщини постраждало від голоду, який спричинила сильна посуха. Тоді на Буковині утворили Комітет Допомоги постраждалим. 1940 року за пактом Молотова — Ріббентропа Бессарабія була окупована СРСР. Південну (Аккерманський та Ізмаїльський повіти) і північну Бессарабію (Хотинський повіт) приєднали до Української РСР, а решту (сучасна Республіка Молдова) об’єднали з Молдавською АРСР і перетворили на нову союзну республіку — Молдавську РСР. Водночас деякі райони колишньої Молдавської АРСР (зокрема місто Балта) було залишено за УРСР. Під час Німецько-радянської війни Бессарабію зайняли румунські війська маршала Антонеску і перетворили на губернаторство Бессарабія, яке проіснувало до серпня 1944 року, після чого зайняте Радянською армією воно знову увійшло до складу СРСР із відновленням на цих землях адміністративного поділу 1940 року (Молдавська РСР, Ізмаїльська область і частина Чернівецької області УРСР). Протягом 1940-х років у колишні німецькі села на півдні Бессарабії депортували мешканців поселень із території розширюваного Яворівського військового полігону (Львівська область). == Одяг жителів Бессарабії == Національні строї”,
“fetched_at”: “2026-09-26T17:52:54.924558+00:00”,
“provider”: “wikipedia-api+page-read”,
“context_scope”: “Use only claims supported by the supplied page excerpt; the title alone is not evidence.”
}
],
“category_id”: 27
}
“`

Читайте також

• Туреччина виносить на переговори з Росією та Україною меморандум щодо безпеки суден у Чорному морі
• Які є риси характеру: повний розбір типів і прикладів